Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико Агафангеле!

З глибокою шаною і синівською любов’ю вітаємо Вас із 33-ю річницею призначення на Одеську кафедру!

З того благословенного дня — 20 червня 1992 року — минуло вже 33 роки. Це не просто проміжок часу — це епоха духовного відродження Одещини, час великих звершень, храмобудівництва і молитовного подвигу. Ваше служіння стало прикладом того, як архіпастир, укріплений Божою благодаттю, може перетворити єпархію на духовну твердиню, що свідчить про живу, діючу Церкву Христову в сучасному світі.

Під Вашим мудрим і натхненним керівництвом:

• відроджено десятки храмів і монастирів,
• відновлено чернече життя,
• відкрито нові монастирі, парафії, духовні школи, благодійні осередки,
• активно розвиваються місіонерська, соціальна та інформаційна служби єпархії.

Сьогодні храми Одещини наповнені віруючими, які беруть активну участь в літургійному житті, а величезна кількість маленьких причасників, які щонеділі приступають до Святих Христових Таїн, є найкращим свідченням того, що Церква жива, Церква служить, Церква навчає та веде до спасіння своїх вірних чад.

Особливо глибоко торкає серце той факт, що саме сьогоднішній день — 20 червня — коли ми згадуємо Ваше призначення, збігається з Міжнародним днем біженців. І це символічно.
З 2014 року Одеська єпархія за Вашим благословенням опікується вимушеними переселенцями зі Сходу України, надаючи їм прихисток, допомогу, підтримку та духовну розраду.
А з 2022 року, з початком широкомасштабної війни, Одеська єпархія стала справжнім хабом милосердя: храми та монастирі відкрили свої двері для знедолених, надаючи їм дах, їжу, допомогу, співчуття і молитву. Навіть сьогодні в деяких обителях продовжують мешкати родини, які втратили все. І це — справжній вияв євангельської любові та християнської жертовності.

Яскравим прикладом жертовної любові та сили відродження є і Ваші невтомні труди з відновлення Спасо-Преображенського кафедрального собору, який у 2023 році знову пережив свою Голгофу — був жорстоко зруйнований під час ворожого обстрілу Одеси.
Минуло лише два роки — і ми вже бачимо, як Собор, мов Фенікс, піднімається з руїн. Завдяки Вашій пастирській турботі, молитвам, жертовності духовенства та підтримці вірних, святиня оживає, знову стає серцем міста, символом духовної стійкості та перемоги віри над руїною.

Ваша пастирська любов та далекоглядна мудрість згуртували духовенство і паству. Саме тому сьогодні Одеська єпархія є сильною громадою, яка несе світло Христове навіть у найтемніші часи. У час війни, болю й випробувань, церковна допомога, молитва і милосердя стали джерелом надії та втіхи для багатьох.

Ваш приклад нагадує нам: тільки невтомна праця в Христі, вірність своєму покликанню та жертовна любов до ближнього дають справжні плоди — духовні, видимі й вічні.

Ці справи — не лише церковна допомога, це жива проповідь любові Христової, яку Ви звершуєте не лише словом, але й ділом, наставляючи духовенство та вірян бути світлом у темряві, надією у розпачі.

Молимося, щоб Господь і надалі укріпляв Вас, дарував Вам здоров’я, духовну радість, сили та довголіття.
Нехай Ваше слово, Ваше благословення, Ваша молитва ще довго звучать у серцях пастви, зцілюючи, підтримуючи й надихаючи на нові звершення.

На многая і благая літа, дорогий наш Владико!