Адреса: Одеська обл. м.Теплодар, вул.Енергетіков, 38.

Настоятелька монастиря: Ігуменя Никодима

Телефони: 8 (0485) 02 47 51 

15 травня 1981 на півдні України в центральній частині Одеської області, на землях Біляївського району, був закладений перший куб бетону, який свідчить, що тут заснований нове місто з багатообіцяючою назвою Теплодар.

Промисел Божий підготував народження міста навесні, в пору юності і благих надій. У пору світлих прагнень і творчих творення, в день пам’яті двох незлобивих братів Бориса і Гліба. Святі князі Борис і Гліб, діти великого Київського князя Володимира Святославовича, просвітив святим хрещенням всю землю Руську, прийняли смерть в знак безмежної любові до Христа, в наслідування його хрещеним муках.
Народження міста пов’язана з будівництвом тут атомної станції. Тому і назву свою він отримав з натяком на тепло, яке буде давати людям атомна станція. Але марні зусилля людини без волі Божої. Будівництво і постачання, раптово, в 1986 році було перервано аварією, що сталася на Чорнобильській АЕС. Життя міста зупинилася. Блаженний Ієронім писав: «все в світі управляється Провидінням Божим, і часто буває, що, то, що вважається нами за покарання, буває кращим лікуванням». Видно завгодно було Богові, щоб тут, на Біляївської землі, рясно политій кров’ю мучеників, тепло в людські серця йшло не від джерела атомної енергетики, а від джерела Життя Вічного. Щоб слово «Теплодар» асоціювалося з тихій, затишній, неметушливі, повної спокою і гармонії обителлю. Щоб тепло в людські серця йшло від гарячої молитви, принесене матушками за весь світ. За переказами, в 30х роках тут на Біляївського землях проходили розстріли священнослужителів і репресованих.А в роки Великої Вітчизняної війни тут же розстрілювали військовополонених, партизан, євреїв, комуністів.
Але ось здійснилися часи і терміни. Закінчився період духовного спустошення, і прийшов час «збирати каміння». У нових, неймовірно важких умовах, церква стала відроджуватися, продовжуючи свій сповідницький подвиг.
«Створю Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» – сказав Господь.
Роки гоніння не вбили віри в серцях людей . Що випали на долю людини випробування стверджували його в вірі. Місто, який почав своє будівництво без Бога в надії на творіння людини, випробувавши труднощі, звернувся до Христа. 26 липня 1992 року в Одесу прибуває новий архіпастир – митрополит Агафангел (Савін). Служіння владики Агафангела можна характеризувати словами Спасителя: «Ревнощі про дому Твого з’їдає Мене» (Ін.2,17). Слова Господа, що говорив про храм Соломона і побожному його шанування, перетвореного фарисеями в «вертеп розбійників», відносяться і до всієї Церкви Христової, яка є Будинок Бога Живого, стовп і підвалина правди. З приходом владики Агафангела починається епоха великих перетворень, безперервного творення. Відкриваються старі і будуються нові церкви майже у всіх містах і селах Одеської та Ізмаїльської єпархії, відроджуються чернечі обителі, канонізуються святі.
У березні 1994 року благочестиві жителі міста Теплодара, дбаючи про майбутнє, звернулися з проханням до ревного архіпастиря про створення православного приходу. 30 березня 1994 року благословінням Його Високопреосвященства Високопреосвященнішим Агафангелом митрополитом Одеським і Ізмаїльським затверджується статут православної парафії Свято-Воскресенської церкви в м Теплодарі. Історично ще не так давно, велика частина нашого народу – від дітей до літніх людей, від царя і до останнього бідняка – намагалися жити благочестиво і праведно, дотримуючись Божих Заповідей, дотримуючись православних звичаїв. Коли в 1837 році владика Гавриїл (Розанов) прийняв рішення клопотати перед Священним Синодом про створення в Одесі, першого в губернії, Архангела – Михайлівського жіночого монастиря, його рішення знайшло відгук у серцях міської влади і меценатів міста. Вони навперебій стали пропонувати для цього свої маєтки. Але новоствореному православному приходу Свято – Воскресенської церкви, з її священнослужителем о. Володимиром (Терлецким), судилося ще пройти хресний шлях заборон, гоніння і відкидання, бо без розп’яття немає і Воскресіння. Численні звернення парафіян до міської влади про виділення їм для молитви приміщення або землі під забудову наштовхувалися на хвилю атеїстичного байдужості, глузування і ігнорування. Безплідні зусилля не озлобляли людей, а посилювали молитву. У квітні 1994 року владика Агафангел освятив ділянку землі в районі вул. Енергетиків, 37 під будівництво церковної будівлі. На місці освячення, при великому скупченні народу, був поставлений дерев’яний Хрест.Однак на користь православного приходу освячений ділянку тоді так і не надійшов. Але Господь сказав: «зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми і всяке знання на послух Христові» (2 Кор.10,4-5). Прийде час і ця частина землі, освячена владикою Агафангелом, буде віддана під забудову нового монастирського комплексу. А поки, тривали нескінченні ходіння по інстанціях. Як в дні першохристиянства гнана церква Христова не мала постійного місця перебування, так і Теплодарський православну парафію поневірявся з одного приміщення в інше, «бо золото випробовується у вогні, а люди угодні Богові, в горнилі приниження» (Сір.2 1-5). 05.08.1996 року начальник управління облдержадміністрації з питань майна області та інвентаризації В.Н. Пятов затвердив акт прийому-передачі незавершеного будівництва Палацу урочистих подій під розміщення церкви. Однак проект відведення земельної ділянки в постійне користування православної парафії рішенням Теплодарського міськради був затверджений лише в жовтні 2001 року з застереженням: «без права будівництва та ремонтних робіт». Це в недобудованому будинку без вікон і дверей, нецільового призначення! Коментарі, як то кажуть, зайві. Зруйнувати завжди легше, ніж творити. Тим більше бачити на руїнах зневажених святинь, знищеної безбожництвом духовності. Відродження суспільства немислимо без відродження чернечого життя. Численні монастирі були оплотом і твердинею істиною віри, звідки невпинно підносилися до Престолу Всевишнього молитву за мир і благоденство царя, вітчизни, воїнства і православного народу про небесне заступництво за нього і подоланні ворогів. Древнє, споконвічно російська назва ченців – ченці, тобто люди, що живуть інший, особливим життям, що відрізняється від життя всіх інших. Понад 1300 років тому преподобний Іоанн Ліствичник висловився про ченців так: «Світлом монахів є Ангели, а світло для людей – монаше життя». У братолюбство, смиренні і терпінні несуть вони хрест самозречення, виконуючи даний обітницю послуху, цнотливості і нестяжанія. Ця істина була ясна митрополиту Агафангелу, коли він розпорядженням по Одеському єпархіальному управлінню від 10 лютого 2005 року прийняв рішення про перетворення Свято – Воскресенського приходу м.Теплодар в Свято – Воскресенський Теплодарський жіночий монастир. Для несення послуху у новоствореній обителі владика благословив визначити сім насельниць Одеського Свято – Архангело – Михайлівського жіночого монастиря.
Ухвалою Священного Синоду Української Православної Церкви МП від 9 березня 2005 року (Журнал no3) настоятелькою монастиря стала черниця Никодима (Чайковська) з покладанням на неї наперсного хреста. 26 вересня 2007 року в день престольного свята пам’яті оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі за Божественною Літургією Його Високопреосвященство Високопреосвященніший Агафангел митрополит Одеський і Ізмаїльський зведе її в сан ігумені з врученням посоха.А поки, 10 лютого 2005 року в Одеському Свято – Архангело – Михайлівському жіночому монастирі, був урочисто відслужений подячний молебень про призиванні Святого Духа перед початком всякого доброго діла. Ігуменя Серафима (Шевчик), настоятелька Свято – Архангело – Михайлівського жіночого монастиря, передала в дар новоствореної обителі чудотворний образ Гербовецької Матері Божої. Цей образ Матері Божої був одним з перших пожертвувань владики Агафангела Михайлівському монастирю. Нелегко було матушкам з упорядкованою обителі, теплих келій переселиться взимку в неопалюване приміщення церковного будівлі з частково відсутніми вікнами і дверима. Купи будівельного і не будівельного сміття. Дощ періщить прямо по стінах, які не мають відливу. Стіни сирі, уражені грибком. Непривітно зустрів Теплодар нову обитель. У газеті Теплодарський вісник no29 від 22-29 липня 2005 року з’являється стаття в дусі часів атеїзму: звернення жителів міста проти передачі у власність монастирю будівлі РАГСу, (фундамент якого дивним чином був промислітельно закладений в формі хреста!).
В статті пишеться: «звертаємо Вашу увагу на те, що Теплодар – молодіжне місто! Тут вирує життя і раптом в центрі міста монастир, сумовитий дзвін дзвонів »… І це треба пережити, перетерпіти, завоювати довіру поранених роками безбожництва людей. Як турботливий батько владика Агафангел пожертвував обителі напрестольне Євангеліє, Хрест з прикрасами, ікону преп. Матрони Московської з часткою мощей, ікону святителя Миколая, ікону Священномученника Павла Одеського, ікону Собор Одеських святих.Богослужбові книги: Мінеї, Октоїх, постові і Цвітну Тріодь, Ірмологій, Требники. З продуктів пожертвував: 2 мішки цукру, 2 мішка рису, картопля, цибуля. З начиння: каструлі, чайники, миски і ложки, стіл, 2 крісла, килими, бочки. Пізніше на встановлення іконостасу владика оплатить і роботи по його розпису. Зажевріли лампади перед святими образами, світлим струмочком потекла чернеча молитва, відновилися богослужіння. Важкими були ці перші роки становлення обителі. Тільки щира віра в непорушні обітниці Божі і Небесний Покров Божої, молитви духовного батька архімандрита Іони, дали сили насельницям перенести всі фізичні і духовні тяготи перших спокус. Не всі змогли винести ці труднощі, двоє матінок повернулися в колишню обжиту обитель. На плечі залишилися 5 матінок, одна з яких інвалід, навалився нелегкий вантаж улаштування чернечого життя. У цей період духовного «збирання каміння» відбулися численні події, якісно змінили життя обителі і міста.
21 травня 2005 року в день пам’яті апостола Іоанна Богослова Його Високопреосвященство Високопреосвященніший Агафангел освятив престол у храмі Воскресіння і Хрест для купола каплиці Прп.Сергія Радонезького.
3 Щоб вересня 2005 року відбувся перший Хресний хід навколо міста Теплодара з мощами святителя Миколая Чудотворця . 13 вересня 2005 архієпископ Почаївський Володимир передав у дарунок монастирю ікону преп. Вербових Почаївського та ікону преп. Амфілохія Почаївського з частинками їх мощей.
26 вересня 2005 року перший – престольне свято в день пам’яті оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.
8 жовтня 2005 року – встановлення і освячення ікони – мозаїки Прп. Сергія Радонезького на каплиці. Але чиясь зла рука в цей же період часу розбиває лампаду біля ікони Сергія Радонезького, а саму ікону закидають грудками бруду.
29 жовтня 2005 року каплицю обписали нецензурними словами. Руйнування і попрання святинь – символ богоборства одних і боговідступництва інших. «… Як Янній і Ямврій противилися Мойсеєві, так і ці противляться правді, люди зіпсутого розуму, неуки щодо віри» (2 Тім.3,8). Надалі богоборство проявлялося і в тому, що хтось викрав і тут же спалив монастирську машину, тричі підпалювали сарай монастиря, хтось перебивав монтуванням труби опалення і вода заливала підвал. Творилися і інші беззаконня. Головна мета монастиря – відновлення, зцілення і спасіння душ людських, бо при тяжких недугах духу людського не може бути здоровою і суспільне життя.Тільки духовне відродження, тільки звернення людей до Бога, може кардинально поліпшити життя кожної людини і положення в країні загалом.
10 листопада 2005 року освятили і підняли Хрест над центральним куполом храму Воскресіння в день пам’яті преподобного Іова Почаївського. {{ 1}} 22 листопада 2005 роки над входом до каплиці встановили і освятили ікону -мозаіку «Спас Нерукотворний».
5 грудня 2005 року ігуменя Єлисавета Гефсиманського монастиря Марії Магдалини РЗЦ в Єрусалимі передала в дар обителі мощі прпмц. Княгині Єлисавети і прпмц. Варвари.
14 грудня 2005 року Схиархієпископ Аліпій передав в дар монастирю частки мощей: прп. Серафима Саровського, вмч. Пантелеймона, прп. Сергія Радонезького, свт. Луки Кримського, свт. Патріарха Тихона, свт. Ігнатія Брянчанінова, свт. Олексія Карпаторуського.
1 березня 2006 року Високопреосвященніший Агафангел митрополит Одеський і Ізмаїльський освятив куполи і хрести храму Воскресіння. В цей же день владика звершив перший постриг в рясофор послушниці монастиря.
7 жовтня 2006 над входом до каплиці освячені і встановлені ікони мозаїки «херувимів».
16 жовтня 2006 року монастир відвідав митрополит Ісая (Грузія) .
21 жовтня 2006 року Хресний хід навколо міста з чудотворним образом Матері Божої Всецариця.
31 жовтня 2006 року мозаїка «Зішестя в пекло» прикрасила фасад храму Воскресіння.
22 березня 2007 року Високопреосвященніший Агафангел Митрополит Одеський і Ізмаїльський під час всеношної зробив постриг в малу схиму трьох насельниць монастиря.
18 листопада 2007 року Хресним Ходом по маршруту Афон – Греція – Барі (Італія) – Одеса прибула чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Скоропослушниця», писана для монастиря на Святій Горі Афон.
15 травня 2008 року Високопреосвященніший Агафангел митрополит Одеський і Ізмаїльський освятив ікону свв.Боріса і Гліба і Голгофський Хрест, встановлені на в’їзді в наше місто. Сьогодні, відроджуючи традиції монастирського життя за принципом взаємодоповнення праці та молитви в аскетичному укладення, матінки монастиря трудяться в просфорні, на монастирській кухні, швейної майстерні, на невеликій ділянці городніх грядок і саду.
І все ж головна робота монаха – молитва . Саме цей важкий духовний подвиг є основою життя монастиря, головним інструментом християнського вдосконалення душі. Щодня сестрами монастиря прочитується повністю Псалтир, відзначається безліч живих і спочилих православних християн. Кожен день в храмі відбуваються чернечі молитовні правила, служаться молебні з акафістом і заупокійні літії. Щодня відбуваються Божественні Літургії, які дають потужну благодатну підтримку в важкій чернечого життя насельниць. Келійні ж подвиги сестер відає лише знавче Господь … Милістю Божою, допомогою багатьох благодійників монастир будується, зміцнюється, зростає кількість насельниць.
У монастир притікають нові парафіяни, які шукають порятунку в Вірі і Правди Божої. Зростають в Дусі Святому і самі теплодарці.