У Святогірській Лаврі вбито 3-ченців у результаті артобстрілу, ще один помер у лікарні.
1 червня о 13:30 відбувся артобстріл келейних братських корпусів Святогірської Лаври з трагічними наслідками. Декілька снарядів розірвалися безпосередньо в келіях 3-го і 4-го корпусів. У цей час брати і сестри, що переселилися в Лавру зі зруйнованого скиту с. Богородичне, перебували в келіях після трапези, готуючись до всенощного чування свята Вознесіння Господнього. Внаслідок удару загинули благочинний Лаври архімандрит Галактіон (Вуйченко), чернець Аристоклій (Хвощина) та черниця Варвара (Кисіль, родом із Волині).
Також отримали тяжкі поранення ієромонах Іоасаф (Кочубей), ієромонах Амфілохій (Беседін), ієродиякон Аліпій (Бондар), який 3 червня помер у лікарні, чернець Спірідон (Янковенко) та травматології у м. Слов’янськ, Краматорськ.
Корпуси, що є пам’ятками архітектури, зазнали серйозних руйнувань із частковим спалахом.
Піднесення з причин безперервного обстрілу Лаври відбувалося в підвалах, де сховалися мешканці обителі.
Наступного дня там же в укриттях було скоєно статутне коло богослужіння з обідницею, де причащалося запасними Дарами понад 250 осіб.
Увечері охайні та одягнені вбиті були перенесені до Успенського собору, де над ними всю ніч читалося Євангеліє та Апостол у трьох болях. Поховати цього дня їх не було можливим через обстріл.
3 червня о 10:30 відбулася служба поховання собором братії на чолі з митрополитом Арсенієм та єпископом Інокентієм. Служба відбувалася при безперервних вибухах від влучень по храмах, будинках та території Лаври.
Убиті поховані за вівтарем Успенського собору, поруч із фундаментами стародавнього Успенського собору на поч. XVIII ст.
Цинічні обстріли монастиря, в якому окрім монастирської братії та сестер, перебуває близько 300 біженців, серед яких знаходяться інваліди, старі, близько 60 дітей, у тому числі немовляти, не піддаються жодному розсудливості та розумінню. , що сховалися від війни у стінах стародавньої всенародної святині Слобожанського краю Святогірської Лаври
Безумство того, що відбувається, не дає надії на допомогу від тих, від кого залежить припинення війни і встановлення миру, і тільки надія на допомогу Божій і Пресвятій Богородиці зміцнює всіх православних християн, які моляться про якнайшвидше припинення війни та встановлення миру.
