ПРИЗНАЧЕННЯ АРХІЄПИСКОПА АРКАДІЯ (ТАРАНОВА)

17 серпня 2021 року, о сьому річницю з дня інтронізації Предстоятеля Української Православної Церкви, Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський співслужив Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України за святковою Божественною літургією в Свято-Успенському соборі Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Під час малого входу до уваги до архіпастирським працям Блаженніший владика возвів у сан архієпископа Преосвященного Сергія, єпископа Болградського, вікарія Одеської єпархії УПЦ.
Після завершення богослужіння митрополит Агафангел від імені Священного Синоду УПЦ, єпископату, духовенства і багатомільйонної пастви Української Православної церкви привітав Блаженнішого Онуфрія з сьомою річницею інтронізації.

ВІТАЛЬНИЙ АДРЕС

БЛАЖЕННІШОМУ МИТРОПОЛИТУ КИЇВСЬКОМУ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ Онуфрія

в день інтронізації від Священного Синоду, єпископату, синодальних установ, святих обителей, духовних шкіл, духовенства та вірних Української Православної Церкви

Ваше Блаженство, дорогий Блаженніший Владика!

В сьогоднішній світлий і урочистий день вся Ваша багатомільйонна паства, прославляючи і дякуючи Господу, молиться про Ваше здоров’я в сьому річницю Вашого Первосвятительського сходження на давню кафедру Київських митрополитів. Сім років тому, Промислом Божим і волею всієї повноти Української Православної Церкви, Ви, Блаженніший Владика, зійшли на цю кафедру, щоб подібно Євангельського світильника, запалюванні на високій свічнику церковному (Мф.5,15), світити світлом любові і милосердя світу, розорених і розтерзати гріхами ненависті, злоби і братовбивства.

Час Вашого Первосвятительського служіння увійде в історичний літопис нашого народу, як одне з найбільш великих випробувань для української Православної Церкви. Страждання і біль, ненависть і жорстокість, поділ і спокуси, брехня і лицемірство – ось ті слова, якими наші нащадки будуть описувати сьогоднішній час. На тлі братовбивчої і страшної війни, на тлі поділу і розколу, в основі якого лежить гріх, і спротив закону Божої любові, древній змій (Об’явл. 12,9) і душогуб споконвіку (Ін. 8,44) диявол спорудив нову хвилю спокус і спокус, прагнучи знову збентежити віруючих у Христа і здобути їх від рятівного Церковної єдності. На фундаменті людської гордості, жадібності і політичних амбіцій нечисті на руку політики і втратили усіляку людську совість, нечестиві лже-пастирі в овечій шкурі намагаються створити свою кишенькову церкву, яка покликана стати сатанинської пародією на справжню Церкву Христову, «стовп і утвердження Істини» (1 тим. 3,15) про яку Сам Господь сказав: «Созижду Церкву Мою і сили адові не переможуть Її» (Мф. 16,18). Суть цієї лже-церкви, в якій відсутній апостольське спадкоємство і немає справжньої благодаті тільки одна – сатанинська злоба і ненависть, які виражаються в безперестанних потоках брехні і наклепу, в рейдерських а безбожні захоплення храмів і святинь, в нарузі закону Божого і нехтуванні усіляких норм простий людської моралі.

У цей складний кризовий час Вам, Ваше Блаженство, як Істинного святителю Церкви Божої, доводиться протистояти всім цим негативним проявам людської гордині, свідченням Істини Христової. Ненависті Ви протиставили молитву, наклепі – благословення, лихослів’я – чернечий подвиг мовчання, сатанинської злості – справжню любов Христову. І Ваша паства, натхненна Жівоподательним диханням Святого Духа, почула і дізналася голос Істинного Пастиря і впевнено прямує за Вами. Свідченням цього стало справжнє торжество віри – великий Хресний хід напередодні святкування пам’яті святого Хрестителя Русі – рівноапостольного князя Володимира, який об’єднав під покровом Хреста Христова більше трьохсот п’ятдесяти тисяч вірних чад Української православної Церкви.

У відповідь на Ваш Первосвятительський заклик з усіх куточків нашої багатостраждальної України, розтерзаної гріхом протистояння, ненависті і злоби, кинулися людські струмочки до Дніпровської купелі, для того, щоб злитися в одну багатоводну людську річку молитви. І молитва, розриває кайдани всякого людського гріха, стала справжнім і непорушним фундаментом нашої надії на те, що милість Божа знову засяє над нашим богохранимої Вітчизною, будуть переможені всякі негаразди і розколи, запанує мир, добробут і Боже благословення на нашій прекрасній українській землі.
Запорукою такої надії є особистість Вашого Блаженства. У своєму Першосвятительському служіння Ви гармонійно поєднуєте воєдино справжнє чернече смирення і натхненне відвагу служителя Бога Живого, глибоке благоговіння перед святинею і неприступну непохитність у відстоюванні канонічної церковної позиції перед «сильними світу цього». Ваше богомудрих слово, яке звучить в молитовній тиші храмів і обителей, подібно древньому пророчого заклику, наповнює душі, втішає стражденних, надихає сумувати, стверджує тих, хто вагається і запалює вогонь справжньої віри в людських серцях. І тому сьогодні, разом з усією повнотою Української Благодатної Православної Церкви, разом з усією Вашої багатомільйонної паствою, ми знову і знову повторюємо той же самий вигук, який звучав над цієї великої лаврської площею сім років тому в день Вашої Інтронізації: «Аксіос – Гідний» , «Такий бо нам подобаше Архієрей» (Евр.и 7,26).

Благословіть, Ваше Блаженство, від імені Священного Синоду Української Православної Церкви, сонму архіпастирів і пастирів, Синодальних відділів та установ, святих обителей і духовних шкіл, від імені багатомільйонної ввіреній Вам пастви привітати Вас із сьомою річницею Інтронізації. Ваше Блаженство, прийміть найщиріші і сердечні слова подяки за Ваші безперестанні молитви і невтомні труди, які Ви робите на славу Божу і на благо нашої святої канонічної Української Православної Церкви.

Молитовно бажаємо Вашого Блаженства всесильної допомоги Божої і багатьох благословенних років в Ваших подальших Первосвятительський працях на благо Української Православної Церкви, миру і процвітання Української держави. Нехай радіє душа Ваша завжди у Господі.

Іс полу ці, Деспота!

З шанобливою любов’ю

Члени Священного Синоду УПЦ