Протягом багатьох століть Православна Церква здійснює своє служіння в світі. Наступники апостолів – пастирі і вчителі Церкви невпинно слідують заповіді Господа Ісуса Христа: «Ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28,19). Завдання підвищення духовного освіти пастирів народу Божого з давніх-давен на Русі відводилася духовним богословським школам. Однією з найстаріших духовних шкіл в Україні є Одеська Духовна Семінарія.
Історія ОДС включає в себе два періоди її буття: перший період – з 1838 року по 1919 рік, період старої або дореволюційній семінарії, другий період почався з 1945 року і триває до теперішнього дня – це період нової або післявоєнної семінарії.
Своїм виникненням Одеська Духовна Семінарія зобов’язана Високопреосвященнішому архієпископу Херсонському і Таврійському Гавриїлу (Розанова), першого правлячого архієрея Херсонської єпархії, видатному єрархові, богослову і проповідника, який в 1837 році був призначений архіпастирем новоствореної Херсоно-Таврійської єпархії з архієрейської кафедри в Одесі.
1 жовтня 1838 року відбулося урочисте відкриття Одеської (до 1871 року – Херсонської) Духовної Семінарії. Першим ректором був призначений відомий учений-сходознавець, викладач Рішельєвського ліцею, магістр богослов’я, архімандрит Порфирій (Успенський), згодом єпископ Чигиринський.
У семінарії вивчався широке коло предметів – поряд з богословськими і церковно-історичними дисциплінами викладалися і світські науки, особлива увага приділялася мовам.
Спочатку семінарія розташовувалася на розі Олександрівського проспекту і Поштовій вулиці. У 1903 році вона отримує нову будівлю на вулиці Канатній.
Початок XX століття – страшна пора для всієї Руської Церкви. Пора гонінь, пора фізичного знищення священнослужителів не обійшла стороною і Одеську духовну семінарію. У 1920 р наказ № 52 Губернського відділу народної освіти поставив останню крапку в закритті семінарії. Прекрасне семінарське будівлю з його унікальною бібліотекою було розграбовано і передано Одеському сільгоспінституту, який розташовується там до сих пір.
Велика Вітчизняна війна сколихнула серця людей, народ після 25 років повного забуття і ухилення від рятівного шляху знову потягнувся до Бога. І Господь не залишив Своє стадо: восстанав-Ліван храми, відкритому-валися богословські навчальні заклади. У 1945 році було покладено початок відродженню і Одеської Духовної Семінарії. Керуючий Одеською єпархією Преосвященний єпископ Сергій (Ларін) звернувся з клопотанням до Святішого Патріарха Алексія (Симанського) про відкриття в Одесі духовного навчального закладу. 18 квітня Священний Синод благословив організувати Пасторально-богословські курси, які через рік були реорганізованих в семінарію. Ректором був призначений протоієрей Віктор Чемена. Відроджена духовна школа була поміщена в будівлі Свято-Пантелеймонівського подвір’я. У короткий період вдалося зробити ремонт всіх приміщень. На першому поверсі містилися: невеликий храм святого великомученика Димитрія Солунського, де проходила щоденна богослужбова практика, трапезна, комори, спевочний зал, вбиральня; на другому поверсі: аудиторії, кабінети ректора і інспектора, викладацька, канцелярія, бібліотека, читальний, актовий зали; на третьому поверсі знаходився трьохпрестольний храм святого великомученика Пантелеймона, південної прибудови присвячений на честь апостола Андрія Первозванного, північний – в ім’я преподобного Сергія Радонеж-ського. На вулиці Пушкінській розмістилося гуртожиток семінарії з 17 спалень, ізолятор для хворих і стоматологічний кабінет.
З 1948 року ОДС перебувала під архіпастирським керівництвом Високопреосвященнішого Никона (Петіна), архієпископа Херсонського і Одеського, який явив себе дійсним батьком і архіпастирем духовної школи.
У 1961 році Семінарія знову опинилася на межі закриття. Тільки особисте клопотання Святішого Патріарха Алексія врятувало семінарію від знищення і її перевели в одну ніч з центру міста в готельні корпуси Свято-Успенського чоловічого монастиря. З цього моменту починається нова епоха в житті семінарії.
У цей важкий час семінарії приділяв велику увагу митрополит Херсонський і Одеський Борис (Вік). Протягом 25 років невтомно працював на благо духовної школи митрополит Сергій (Петров). За цей час своїм архіпастирським омофором опікується духовний вертоград Високопреосвященніший митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел (Саввін), Постійний Член Священного Синоду Української Православної Церкви, Голова Навчального Комітету.

Одеська Духовна Семінарія за цей період свого існування неодноразово розширювалася і перебудовувалася. У 1967 році, при ректора архімандрита Агафангела (Саввіна), була зроблена перебудова приміщень і відкритий церковно-археологічний кабінет.
У 1969 році побудований новий двоповерховий корпус, в якому розмістилися кабінет ректора, класні аудиторії, бібліотека і читальний зал, а в 1977 році було побудовано братський корпус і актовий зал. Розширення приміщень дозволило подвоїти прийом учнів до Семінарії.
У 1980 році був відтворений храм в честь небесного покровителя семінарії святого апостола Андрія Первозванного і 18 липня освячений Високо-Преосвященнішим митрополитом Сергієм (Петровим).
У 1990 році при митрополиті Леонтій (Гудімові) і ректора семінарії протоієрея Олександра Кравченко був відкритий Сектор заочного навчання.
За заслуги перед духовною освітою і підготовку ревних пастирів семінарія нагороджена високими церковними нагородами: орденами РПЦ – святого рівноапостольного великого князя Володимира II (1985 р .) і I ступеня (1998 г.), преподобного Сергія Радонезького II ступеня (1988 р), святителя Інокентія Московського II ступеня (2005 рік), орденами УПЦ – преподобних Антонія і Феодосія Печерських II ступеня (1998), преподобного Нестора Літописця I ступеня (2005 рік), а також Патріаршими грамотами.
в даний час в семінарії навчається: на стаціонарі – 300 вихованців, на заочному отде лення – 150.Богословські студії відбув і здійснюють 30 викладачів на чолі з ректором архімандритом Серафимом (Раковським) під архіпастирським керівництвом Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського та Ізмаїльського. При ОДС діють регентське і золотошвейное відділення. З 2000 року в семінарії видається пастирсько-богословський журнал «Андріївський вісник», який в 2004 і 2006 роках був відзначений Блаженнішим Митрополитом Володимиром як краще періодичне богословську видання в Україні та нагороджено першосвятительською грамотою Предстоятеля Української Православної Церкви.
За післявоєнний період зі стін ОДС вийшло понад 2500 вихованців в священичому і чернечому чині, які старанно працювали і працюють на ниві Христовій. Серед них такі видатні ієрархи, як Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел та багато інших видатних архіпастирі, церковні діячі, відомі богослови, професори та викладачі духовних шкіл, сонм добрих і побожних пастирів.
Почесними членами ОДС є: Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир, єпископ Унгенський і Ніспоренський Петро, ​​єпископ Білгород-Дністровський Алексій.
Одеська Духовна Семінарія, що зберігається всесильної благодаттю Божою, небесним Покровом всемилостивій Цариці Небесної і молитовним предста-будівництві святого апостола Андрія Перво-званного, живе і розвивається для високої мети – дати її учням богословську освіту і моральне виховання, бо народ Божий чекає своїх добрих пастирів, здатних протистояти духовного зубожіння суспільства, готових все своє життя віддати на служіння Богу і людям.