Сьогодні ми стоїмо перед обличчям несправедливості, що намагається розділити й знищити нашу Українську Православну Церкву. Наші архієреї та священники залишалися смиренними, як Христос перед судом, але настав час, коли мовчати більше не можна, бо каміння волає до неба.
Коли наших братів доводять до інфарктів, коли їх кидають до в’язниць, а наші єпархії та храми захоплюють — це удар по кожному з нас.
Церква — це не просто стіни. Це живий організм, що єднає вірян на всіх землях України, незалежно від того, де люди знаходяться. Церква залишалася з нами в найважчі часи, підтримуючи, захищаючи, молячись за нас. І тепер наш обов’язок — підняти голос на її захист та посилити молитви!
Сьогодні ми говоримо: ми не дамо зруйнувати те, що є для нас святим, те, що є символом нашої віри та єдності.
Церква — це ми, і ми більше не будемо мовчати!
