Нині усяке творіння веселиться та радіє,
бо Христос Воскрес.
(Пасхальний канон, 9-а пісня)

Улюблені о Господі
Преосвященні Владики вікарії, всечесні отці, дорогі брати і сестри!
Христос Воскрес!

Світлом надії наповнені сьогодні ці великі слова, які сповіщають зануреному в темряву розпачу і злості, світові велику і спасительну звістку про воскресіння з мертвих Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Котрий подолав Своєю смертю смерть і дав кожному віруючому в Нього можливість вічного та блаженного життя.

Звістка про Воскресіння Христове і перемогу над смертю, проголошена жінкам-мироносицям Небесним вісником біля Гробу Господнього, наповнює все творіння новим змістом, спрямовуючи сили людства не на тимчасове і минуще, але на вічне, нетлінне і небесне, спрямовуючи наш духовний погляд від наповненої гріхом, стражданням і болем землі до нашої Небесної Вітчизни.

Нетлінне сяйво Великодня Христового дає кожному з нас сили за допомогою Божою подолати всі страждання та неправди, що оточують нас під час нашої земної подорожі. Ці сили особливо необхідні всім нам у ці страшні дні випробувань, які спіткали нашу Богом бережену Батьківщину – благословенну Україну.

Страшне полум’я війни, запалене людським гріхом, піднялося над нашими будинками, святими обителями та храмами, обпалило наші серця, наповнило наше життя їдким димом жаху та страху. Сльози та горе, смерть і руйнація – ось ті жахливі плоди, які більше року пожинає війна на наших землях. І серед усього, що відбувається, єдине, що може зміцнити нас і не дати скотитися в безодню відчаю – наша свята віра. Ми знаємо – Бог з нами і Він не залишить Своїх вірних чад, зберігаючи нас навіть у тих обставинах, коли зникає сама надія і тане серце як віск (Пс. 21:15), проводячи нас крізь вогонь і воду у вічний і незворушний спокій вічного життя з Ним (Пс. 65:12).

Віра є тим внутрішнім духовним стрижнем нашого народу, який відроджує з попелу руїни нашої державності, дозволяє протистояти численним ворогам, прикрашає нашу землю квітучими садами та сяйвом золотих куполів, наповнює повітря церковною молитвою, милозвучним співом. Православна віра змогла сформувати найбагатшу українську культуру та непорушну самосвідомість українців, об’єднавши нас усіх у єдиному молитовному пориві. Без віри, духовності та чистої моральності народ стає бездумним і бездушним натовпом, яким легко маніпулювати та керувати.
На жаль, сьогодні в українському суспільстві стоїть гостро церковне питання – через різні обставини за допомогою внутрішніх ворогів упереджено ставляться до Української Православної Церкви, що має дуже негативні наслідки у протистоянні ворогові – завдає шкоди консолідації нашого народу.

Тому в ці святі дні ворог роду людського і людиногубця споконвіку диявол (Ін. 8:44), якому не вдалося зламати наш народ фізично, прагне знищити його серце – святу Православну віру, підмінивши її фальшивкою. Використовуючи брехню та провокації, підміняючи поняття та залякуючи людей, нові послідовники нечестивого Кайяфи та беззаконного Юди, які продали за тридцять срібників своє чесне ім’я та батьківську віру, прагнуть знищити і зганьбити Святу Українську Православну Церкву, осквернити велику святиню нашого народу – Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру та вразити духовний фундамент буття нашої країни. Усі ми були свідками справжнього біснування біля воріт Лаври, коли, у відповідь на смиренні молитви ченців і парафіян, з вуст безумців звучали богохульство і груба лайка. На жаль, до цих деструктивних сил залучається молодь, яка не завжди усвідомлює наслідки власних вчинків. Цим руйнується майбутнє нашої Держави та провокується укорінення ненависті та розбрату на довгі роки.

Будь-якому незаангажованому очевидцю стає зрозуміло, що, вигнавши з України Українську Православну Церкву, з Лаври – ченців, а з душі – совість, ми відчиняємо двері для вакханалії, божевілля та хамства натовпу, що метушиться, сенс якого – не творення, а руйнування та хаос.

Сьогодні цей натовп і особи, які ним маніпулюють, дорікають нашій Церкві за відсутність патріотизму. Про наш патріотизм говорять не порожні гасла, а наші справи. Про патріотизм нашої Української Православної Церкви, її ієрархів, священнослужителів і віруючих свідчать сотні і тисячі наших парафіян, які воюють в лавах Збройних Сил України, продовження багатомільйонної матеріальної допомоги військовим та тимчасово переміщеним особам, величезна гуманітарна місія, спрямована на допомогу знедоленим та малозабезпеченим, позбавленим даху та можливості забезпечити собі гідне життя. Церква не просто допомагає тим, хто опинився в біді – вона живе життям свого народу, плаче його сльозами, страждає на його біль. Церква невіддільна від народу, тому що вона і є народ. Про це свідчить сама людська історія, про це говорять Предстоятелі та представники багатьох Помісних Православних Церков, які звернулися на підтримку канонічної Української Православної Церкви. Про це заявляють громадські та правозахисні організації, зокрема, місія Організації Об’єднаних Націй, яка у своїх доповідях вказує на ознаки дискримінації за релігійною ознакою в Україні та їх неприпустимість.

Цими днями наша Свята Українська Православна Церква переживає свою Голгофу. Разом з нашим Подвигоположником Господом Ісусом Христом сходимо ми на Хрест, щоб розіп’ятися з Ним (Гал. 2:19), прийняти Його ганьбу, хулення і страждання.

Але сьогодні ми разом із страждаючими ченцями зганьбленої Києво-Печерської Лаври, з духовенством та вірними чадами Івано-Франківської, Хмельницької, Вінницької, Львівської та інших єпархій, які зазнають насильства, разом із стародавніми мучениками на аренах римських амфітеатрів та сповідниками ХХ століття виголошуємо:

“ХРИСТОС ВОСКРЕСЕ”!
“ВОЇСТИНУ ВОСКРЕС”!,

тому що знаємо – завжди за Голгофою слідує Воскресіння, а насіння мучеників, за словами стародавнього церковного письменника Тертуліана, є насінням християнства.

Незважаючи на те, що навколо вирує полум’я війни, сатанинська злість і ненависть, подібне до атеїстичного гоніння на початку ХХ століття більшовицького режиму, загрожує Українській Православній Церкві, а майбутнє постає перед нами в похмурих тонах, ми знову прославляємо Воскресіння Христа, і, звертаючись до ближніх і далеких, рідних і незнайомих, друзів і ворогів, благовіствуємо велику таємницю християнства, проголошуючи: «ХРИСТОС ВОСКРЕСЕ»!

Ці вічні слова стають нашою втіхою в скорботах, подоланням бід, поразкою гріха, надією на майбутнє, загальним тріумфуванням, стають найважливішим і найзначущим сповіданням нашої віри.

Ми віримо: воскрес Христос – воскресне і Його вічна Правда і Істина, і знову замість ненависті запанує порозуміння і повага, замість гріха запанує правда.

Ваші Преосвященства, дорогі Владики,
улюблені отці, брати та сестри, дорогі друзі!
Цього радісного дня звертаю до Вас свої молитви та свої настанови, просячи про одне: бережіть віру Православну, зберігайте вірність канонічному устрою Церкви та Її Богозаповіданному вченню, не спокушайтеся брехливими обіцянками князя віку цього (Ів. 16:11) та володаря злоби піднебесної (Еф. 6:12), не піддавайтеся на провокації беззаконних слуг майбутнього антихриста, зберігайте свої святині, не давайте їх на наругу (Мф. 7:6), бережіть у чистоті та непорочності душі, будьте мудрі як змії та лагідні як голуби (Мф. 10:16), тоді ніхто і ніколи не зможе відлучити нас від любові Божої во Христі Ісусі (Рим. 8:38-39).

ХРИСТОС ВОСКРЕС, А МИ – ХРИСТОВИ!
Воістину воскрес Христос!

+АГАФАНГЕЛ

М И Т Р О П О Л И Т
Одеський та Ізмаїльський,
Постійний член Священного Синоду
Української Православної Церкви

Пасха Христова
2023 рік
місто Одеса